Facta, non verba!
Юристи склали практичний посібник: як відбитися від інспекторів з праці
- Details
- Published on Wednesday, 05 July 2017 08:47
Останнім часом інспектори з праці в Україні зовсім розійшлися. Їх вітчизняний бізнес боїться, мабуть, більше, ніж всіх інших контролерів. І не дивно: саме «трудовики» отримали небачені повноваження і можуть вписувати штрафи до 320 тис. грн і більше, наприклад, за виявлення неоформлених працівників або недопуск перевірки на підприємство.
Так, за повідомленням Держслужби з праці, 7 квітня приватне підприємство с. Ясіня (Закарпатська обл.) оштрафували на 200 тис. грн після звернення голови місцевої райдержадміністрації. В ході перевірки було виявлено декілька порушень: від невиплати грошей за невикористані відпустки трьом звільненим співробітникам (9,6 тис. грн штрафу) до прийому на роботу без ознайомлення з правилами трудового розпорядку та умовами колективного договору (ще 3,2 тис. грн).
Але найбільший штраф (192 тис. грн) інспектори виписали за виявлення співробітників, які при первинному опитуванні заявили, що ніяк не оформлялися. Запізніла спроба директора представити перевіряючим заяви працівників та оформлення з ними цивільно-правових договорів не врятувала ситуацію. Навпаки, викликала підозру, що документи склали заднім числом. Так що штрафу уникнути не вдалося.
Чим більша компанія, тим більше грошей вона ризикує втратити. В кінці березня 2017 року головне управління Держпраці в Харківській області оштрафувало будівельне підприємство за неналежне оформлення 15 робочих (серед іншого, на неповний робочий день при фактично повній зайнятості) на суму 1,44 млн грн.
За словами адвоката, старшого юриста ЮФ Golaw Ірини Кальницької, крім грошових штрафів, підприємства несуть репутаційні втрати, а подальші судові розгляди можуть затягнутися до двох років. Тому доскональні знання про те, що і як можуть перевіряти контролери, а де їм можна відмовити в допуску на підприємство, цінуються, без перебільшення, на вагу золота.
Коли можна зачинити двері
Не пускати інспекторів можна і навіть потрібно, якщо вони прийшли без законних підстав.
За словами правників, з 2017 року дії податківців, а також контролерів служби Держпраці підпадають під дію норм закону «Про основні засади державного контролю у сфері господарської діяльності» (№877).
Це означає, що всі планові рейди цих відомств повинні включатися в загальний комплексний план перевірок на рік (на 2017-й складався в кінці 2016 року). І якщо відразу кілька контролюючих органів хочуть перевірити одну і ту саму компанію, то замість кількох перевірок повинна бути тільки одна — комплексна, коли всі контролери в один час приходять і вивчають все, що їм потрібно.
Досі чиновники Держпраці часто відмовлялися підкорятися нормам закону №877, посилаючись на те, що їхня служба здійснює заходи державного нагляду в частині дотримання роботодавцями законодавства про працю, а не у сфері господарської діяльності.
Тепер вони просто зобов’язані виконувати норми цього закону. А тому в проведенні інспекції можна відмовити на тій підставі, що підприємство не включене в план перевірок на рік. Якщо перевірка планова, то вона повинна бути вказана в плані комплексних перевірок Державної служби України з питань праці (відповідного територіального управління).
Мало того, неточність чи неповнота перевірки виконання умов, зазначених у законі №877, не дає правових підстав для проведення (допуску) перевірки.
Тому спроба довести помилковість дій перевіряючих після допуску їх до проведення перевірки вже є некоректною (бо буде вважатися, що допуск пройшов на добровільних засадах).
По-друге, недотримання процедури інформування.
Про проведення планової перевірки підприємство повинні повідомити письмово за 10 днів. Неправильно оформлені документи — також привід для відмови в допуску. Зокрема, є постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 листопада 2016 р. №826/1981/16 про те, що факс не є належним підтвердженням інформування про дату проведення перевірки.
Крім того, дані про перевірку повинні бути внесені в журнал перевірок на підприємстві.
«Якщо його немає, краще завести. Тому що відмова інспектора розписатися в цьому журналі може також служити підставою для недопуску до перевірки», — розповіла Ірина Кальницька.
Терміни проведення інспекції також повинні бути чітко обмежені (вони залежать від розміру підприємства і, відповідно, обсягу інформації, що перевіряється). Якщо контролери не вкладаються в термін, вони зобов’язані все одно закінчити свою роботу, а тому їх також можна видворити з офісу. До речі, перевіряти підприємство повторно за тими самими підставами, що і вперше, закон не дозволяє.
Нав’язливі гості
Водночас перевіряючі мають право проводити позапланові заходи щодо контролю за дотриманням трудового законодавства. Вони здійснюються незалежно від кількості раніше проведених рейдів. Втім, позапланова перевірка може бути проведена тільки в чітко обумовлених законом випадках.
А саме:
за письмовим проханням самого підприємства;
при виявленні недостовірності даних у поданій підприємством звітності, або неподання такої звітності;
у разі надходження обґрунтованої скарги від людини щодо порушення її законних прав;
якщо на підприємстві стався нещасний випадок;
з метою перевірити виконання попередніх приписів.
Як показує практика, найбільша кількість спорів виникає за фактами скарг на підприємства.
Закон говорить, що позапланова перевірка може пройти за скаргою фізособи про порушення її прав. Але є ще порядок проведення перевірок (затверджений наказом Мінсоцполітики №390 від 2 липня 2012 року). І там сказано, що перевірка може проводитися на підставі звернень юридичних осіб про порушення трудового законодавства.
Тобто інспектори з праці впевнені, що можуть перевіряти за скаргами юросіб. Проте юристи вважають, що норми закону все одно мають пріоритет. Тому скаржником може бути тільки фізична особа. Але і тут є свої нюанси.
Наприклад, в минулому році перевіряючі прийшли на підставі звернення народного депутата. Підприємство не допустило інспекторів до перевірки, мотивуючи відмову тим, що народний депутат — це не фізична особа, а представник влади. Крім того, депутат просив перевірити порушення прав трудового колективу, а не його особисто.
Все закінчилося для компанії благополучно ще на етапі адміністративного оскарження дій перевіряючих. Тому дуже важливо звертати увагу на підстави для перевірки.
Не зайвим буде пам’ятати, що обов’язково повинен мати з собою інспектор служби Держпраці. Це оригінал службового посвідчення, оригінал направлення на перевірку, копію погодження інспекції (таке погодження повинно бути, якщо перевірка проводиться за скаргою фізособи).
Втім, останній документ перевірити проблематично, і це питання потребує врегулювання. Зокрема, інспектори кажуть, що конвенція МОП №81 (яка є частиною національного законодавства) охороняє анонімність скаржника. Відповідно, інспекція не може показати таке погодження, щоб не розкривати особистість скаржника. Тому підприємство не може дізнатися, чи є в реальності така претензія, чи її написали конкуренти.
«У законі написано, що фізособа несе відповідальність за недостовірність даних, зазначених у скарзі, але як це довести і відстояти в суді — невідомо. Інспекція пропонує подавати в суд на неї і вже через суд витребувати ім’я скаржника. Це дуже сумнівна позиція, бо інспекція сама зобов’язана визначати, які претензії заслуговують довіри, а які ні. Поки що відповіді на це питання немає», — кажуть юристи.
Кадровий маскарад
На практиці адміністратор в офісі часто не знає, що робити, коли приходить контролер. Телефонує директорові, а того немає на місці, у всіх легка паніка. Тим часом інспектор гуляє по офісу (підприємства) і затіває бесіди з працівниками. В ході яких, наприклад, може з’ясуватися, що працівник — це фізична особа-підприємець (ФОП), яка не числиться в штаті компанії. І тут починаються проблеми.
Тому дуже важливо проінструктувати персонал, як спілкуватися з перевіряючими. Інспектору треба виділити робоче місце, а краще окремий кабінет і приставити окремого помічника, через якого інспектор міг би запитувати будь-яку інформацію.
Підприємства намагаються приховати наявність трудових відносин з працівниками, укладаючи з ними цивільно-правові договори. Проте вже є рішення судів, де чітко вказана різниця між трудовим і цивільно-правовим договором. Зокрема, підрядник не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, а діє на свій страх і ризик, отримуючи оплату не за процес праці, а за отриманий результат (що і оформляється актами виконаних робіт).
Тому велика ймовірність, що наявність трудових відносин буде доведено і обман буде розкритий, а підприємство — покарано.
Багато роботодавців намагаються видати співробітників за стажистів або практикантів. Ці форми трудової діяльності законно можуть застосовуватися тільки для студентів і учнів ПТУ. Будь-який стажист також повинен мати трудову книжку, куди заноситься інформація про стажування. Мало того, якщо стажист виконує якусь функцію (наприклад, розкладає товар), то йому ще й зарплату платити треба.
Запис про проходження практики не заноситься у трудову книжку. Однак при проходженні практики студентів у підприємства повинен бути укладений договір з вузом.
Один з роботодавців намагався довести перевіряючим, що його працівник проходить стажування і тому перебуває на випробувальному терміні. Однак він не врахував, що за законом стажист апріорі не може проходити випробувальний термін. Є рішення суду, що чітко це роз’яснить. Тому не варто оформляти стажистами своїх працівників. Це може виявитися ще гіршим, ніж цивільно-правові договори.
Більш робочий варіант — поєднання трудових обов’язків і робота за договором підряду. Це можливо, наприклад, якщо працівник працює як менеджер компанії та одночасно надає послуги компанії як ФОП. Однак юристи попереджають, що обов’язки менеджера та послуги ФОП не повинні збігатися за функціоналом. Крім того, робота в штаті повинна бути неповний робочий день, бо у перевіряючих виникає логічне запитання: коли приватний підприємець встигає надавати послуги підприємству, де він працює як менеджер.
Тому багато залежить від того, наскільки грамотно оформлена така робота. Для цього буде не зайвим провести аудит трудових відносин.
Костянтин Симоненко